Курси підвищення кваліфікації м.Хмельницький

З метою удосконалення професійної майстерності та набуття нових ідей з 23 листопада по 4 грудня 2015 пройшла курси психологів на базі Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Ваша дитина першокласник. Організація навчання та виховання, режиму дня, спілкування

        Перехід дитини з дитячого садка до школи переломний мо­мент у її житті, який пов'язаний з новим типом взаємовідносин із дорослими і однолітками, новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчання.

      Початок навчання важливий і відповідальний період у житті дитини. В майбутньому шкільна успішність залежить від того, наскільки успішними і радісними для першокласника були перші його кроки в країну знань.

      Відкритість, пластичність, гнучкість шестирічних дітей уні­кальні. Цей вік багатий  внутрішніми можливостями  позитив­них змін. Використати  цей потенціал  для  дитини,  зберегти  і зміцнити дитячу особистість вчителю і батькам допомагає шкільний психолог. Всебічне вивчення дитячих можливостей, прогнозування потреб найбільшого розвитку на основі реального знання їх індивідуальних особливостей є обов'язковою ознакою сучасного підходу до організації навчально - вихов­ного процесу. Ще К. Д. Ушинський підкреслював, що якщо педагогіка  хоче  виховати людину  у  всіх  її відношеннях, то во­на насамперед повинна її пізнати в усіх відношеннях.

    Хотілося сказати  не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів і, що важливіше,  до їхніх невдач.  Шкода,  але ми,  батьки,

часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Чим більші наші старання,  чим більше ува­ги ми  приділяємо дітям,  тим вищий батьківсь­кий рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода — відмінні оцінки...

      Велике значення для психічного та фізич­ного здоров'я вашої дитини має правильна організація навчання та виховання, ре­жиму дня, спілкування.

          Як правильно організувати навчання шестирічної дитини.

   1.Сприяйте дитячій автономності (само­стійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша  дитина працювати з почут­тям відповідальності у шкільній сфері. Автоном­не (самостійне) навчання є тією метою, в напрям­ку якої ви маєте працювати, тому що са­мостійність є найважливішим елементом ефек­тивного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за са­мостійне розпізнавання помилок.

    2.Якщо ваша дитина потребує допомоги, спо­нукайте її до того, щоб вона сама знайшла шля­хи її розв'язання. Допоможіть їй завдяки підказ­кам, наприклад, вказівка на довідники, генеру­вання правил, відгадування ребусів,

що може сприяти розв'язанню проблеми. Але не подавай­те саме розв'язання.

      3.Дайте своїй дитині можливість попрацю­вати над матеріалом удома.

   4.Визнайте досягнення дитини. Хваліть (за­охочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на  те, щоб не обмежувати похвалу критикою.

   5.Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

     6.Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед  телевізором.

     7.Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети.  Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

  

             Спілкуйтеся з своєю дитиною на протязі всього дня.

    Вранці піднімайте дитину спокійно, з усм­ішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, особливо незначних, не вживайте образливих слів.

    Не підганяйте, розраховуйте час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не виріши­ли — дитина не винна.

   Відправляючи дитину до школи, побажай­те їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без за­стережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було зауважень!» тощо.

   Забудьте вираз: «Чи був ти чемним?» Зуст­річайте дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робо­чого дня).       Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляй-

те їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.

      Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполя гайте на поясненні її стану, нехай за­спокоїться, тоді вона все сама розкаже.

   Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішай­те влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спо­кійно.

  У спілкуванні з дитиною не вживайте умов­них речень: «Якщо ти будеш добре поводитись, то...».

    Впродовж дня знайдіть (постарайтеся знай­ти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи ди­тини, її біль, її радощі.

   У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї. Коли щось не вдається, порадьтеся з вчителем, пси­хологом.

   Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показ­ники втоми, перевантаження.

    Навіть діти 7—8 років люблять казки, особ­ливо перед сном, або пісню,

лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме напруження, допоможе заснути .

                     Організуйте дитині правильний режим дня

12 годин сну з урахуванням обіднього (1— 1,5 год) для відновлення сил.

                            Покарання  має свої правила

Покарання не має шкодити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному.  Воно має бути корис­ним.

    Якщо є сумніви щодо покарання, не карай­те. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м'які, довірливі та нерішучі.

Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

    За один раз — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

    Краще не карати, ніж карати із запізнен­ням.

   Покарали — пробачили. Інцидент вичер­пано. Сторінку перегорнуто. Про старі прови­ни — ані слова. Не заважайте дитині почати жит­тя спочатку.

     Без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприй­матися дитиною як ваша перемога над її слабкіс­тю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, покарання не подіє,

а зашкодить.

   Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

                         Рекомендації щодо виховання

     Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її зав­жди,  за  будь-яких обставин.  Але слідкуйте  за  тим,  щоб  ваша любов  не перетворилася на вседозволеність, установіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуй­теся встановлених заборон і дозволів.

    Повірте  у неповторність  та  оригі­нальність  вашої  дитини, у  те, що вона унікальна, єдина така у світі.   Вона   не  може бути  чиєюсь  копією,  зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування  ваших  здібностей і  талантів. Дайте  право  своїй  дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.

   Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснота­ми.  Підкреслюйте  її  сильні сторони, але  її  вчинки  оцінюйте  об'єктивно.        Оцінюйте  не саму дитину,  а тільки її вчинок.  Часті­ше  хваліть дитину за її досягнення, по­рівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з до­сягненнями інших дітей.

   Дайте вашій дитині більше само­стійності, не забирайте у неї  право на по -

милку, адже,  виправляючи свої  помил­ки,  дитина  вчиться.  Краще порадьте

їй, як вчинити правильно, й обов'язково аргумен­туйте свої думки. Розкрийте дитині на­слідки її майбутнього вчинку і потім надай­те право вибору.

   Ніколи не погрожуйте дитині, про­сто розкажіть їй, що ви змушені будете зро­бити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї інакше дитина навчиться пристосо­вуватись і обманювати.

    Ніколи не з'ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитя­чих неврозів має  тісний  зв'язок  із негативною  дією сварок  між  батьками  у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інте­ресах, особливо коли вона це бачить і чує.

     Чітко встановіть прала та обо­в'язки дитини у сім'ї (відповідно до її віку та

можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має

пра­во брати участь у сімейній раді.

    Не соромтеся визнати перед дити­ною свою помилку чи неправоту, попросити у  неї  вибачення.  Покажіть  їй, що іде­альних  людей не  існує  і ви  теж можете по­милятися.

      Ніколи  не  займайтесь  цілеспря­мованим  словесним  вихованням.  Кра­ще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і ко­піює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина—ваше дзеркало.

Демонструйте оптимізм. Вира­жайте впевненість у хорошому результаті.

Якщо ви дотримаєтеся цих порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокій­ною. Успіхів вам!